Twitter Facebook

Позначка: Сергій Цюпко

Заснування Благодійного фонду Сергія Цюпка

Posted on by Сергій Цюпко

В липні 2022 Сергій Цюпко заснував благодійний фонд, основна діяльність якого полягає в тому, щоб надавати допомогу українцям, які постраждали внаслідок російської агресії проти України.

Фонд працює вже більше року, і сьогодні у форматі інтерв’ю ми з вами поставимо Сергію Вікторовичу кілька питань стосовно фонду і його діяльності.

Доброго дня. Сергій Вікторович, розкажіть будь ласка, чим займається Благодійний фонд Сергія Цюпка.

Ми надаємо продовольчу допомогу незахищеним верствам населення, тимчасово переміщеним особам, людям, які втратили майно, а також тим родинам, чиї родичі зараз на війні.

Допомога надається в київському регіоні в населених пунктах, які найбільше постраждали від російського вторгнення.

Чому саме ця ніша? Чому не допомога армії?

По-перше, не можуть всі фонди працювати лише на армію (хоч армія і в пріоритеті). Треба перекривати і звичайні побутові питання цивільних. Знаємо, як необхідна допомога тим, хто залишився в тилу, чиї сім`ї відправили своїх синів на фронт, тим, хто під час бойових дій втратив житло, тим, кого війна примусила переїхати і почати життя з чистого листа. Ми зайняли цю нішу.

По-друге, питання в команді. Та команда, яка працює в фонді може досить ефективно закривати саме напрямок гуманітарної допомоги постраждалому населенню. Ось вони це й роблять.  А фонд (зараз я маю на увазі лише наш фонд) – це в першу чергу команда.

Чому у фонду така назва?

Нам треба було мати юридичну особу, щоб оформити свою діяльність. Назва та всі інші формальності значення не мали, оскільки не було мети масштабно використовувати це в роботі. Та ми й не використовуємо. Простий впізнаваний логотип, зрозуміла назва, простий сайт та сторінка на Facebook. Все. Цього достатньо для того, щоб робити те, що ми робимо.

Чи можна казати, що створення фонду – це логічне продовження тієї меценатської діяльності, якою Ви займались раніше?

Мабуть, це буде хибне твердження. Те, що в моїй діяльності можна віднести до благодійності переважно мало ситуаційний характер. В першу чергу, це була реакція на потребу. Якщо мова йде про школу на моїй батьківщині, то в неї була потреба в ремонті. Якщо про театр «Браво»,  то була також потреба, яку я зміг перекрити. І це стосується всього, що я робив.

Формула дуже проста: з однієї сторони є проблема, а з іншої – ця проблема повинна знайти відгук в моєму серці. Тоді я починаю діяти. І для цього мені не потрібні благодійні фонди та юридичні особи.

В Благодійного фонду Сергія Цюпка є чітка та конкретна функція, яка відповідає переконанням команди фонду і моїм переконанням. А розглядати фонд як логічне продовження якоїсь діяльності наразі немає сенсу.

Як фонд обирає, в якій послідовності надавати допомогу?

Це наш найбільший біль. Ми бачимо величезну кількість потреб, і хочеться допомогти всім, одразу та в повній мірі. Але це неможливо. Тому ми зосередились на Київщині. Склали перелік населений пунктів, які постраждали від окупації чи від військових дій, розробили графік, сконтактувались із місцевими адміністраціями та старостатами, узгодили перелік осіб, які потребують допомоги. І тепер поступово відвідуємо кожний обраний населений пункт.

Ви отримуєте зворотний зв’язок стосовно своєї діяльності?

Ми отримуємо потужний зворотній зв’язок, і це дуже надихає та мотивує. Звичайно, в глобальному плані наша допомога – лише краплинка в морі, але через те, що ми працюємо не з  посередниками, а безпосередньо з людьми і маємо змогу бачити реакцію кожного, поспілкуватись із тими, кому є що нам сказати.

Дуже багато слів вдячності. Насправді не має значення, це звичайна чемність чи щирі слова подяки. В час війни у людей виникає безліч проблем, і наш Фонд завжди поруч.

Сергій Цюпко: Меценатство і відродження українського мистецтва

Posted on by Сергій Цюпко

Сучасне мистецтво – це складне та різновекторне явище, яке відображає багатогранність сучасного світу. Воно може бути шокуючим, провокаційним, а іноді навіть лякаючим. Але воно завжди викликає думки та почуття, і це є однією з його головних цінностей.

Мистецтво не залишає людей байдужими.

Розвиток українського мистецтва у XX столітті був тісно пов’язаний з політичними та соціальними змінами в країні. У період радянської окупації українське сучасне мистецтво було під тиском влади, але все одно розвивалося, хоч і в обмежених рамках. Після здобуття незалежності сучасне мистецтво отримало нове життя та змогу повноцінно розвиватись.

Одним із центрів такого розвитку є Музей сучасного мистецтва України. Це приватний музей, заснований у 2005 році меценатом і колекціонером Сергієм Вікторовичем Цюпком.

Музей сучасного мистецтва України має важливе значення для розвитку сучасного мистецтва в Україні. Він сприяє популяризації сучасного мистецтва серед широкого загалу, а також допомагає українським художникам заявити про себе на міжнародній арені.

Мрія, що втілилась у життя

Давайте розглянемо один із прикладів того, як мистецтво входить в життя конкретної людини, і стає однією із тих ідей, які будуть пронесені крізь усе життя.

Фундатор музею Сергій Цюпко зацікавився мистецтвом задовго до заснування музею. Почалось все з того, що треба було чимось прикрасити стіни офісів. При чому, прикрасити не банальними фабричними малюнками, а чимось, що забезпечить естетичне задоволення.

Ось як згадує цей період сам Сергій Вікторович:

 

Запросив художників, порадився з ними. А далі зав’язалась творча співдружність: ми потрібні були один одному, оскільки творчі люди завжди потребують фінансової підтримки, бо ж їхні заробітки нестабільні і залежать від замовлень та продажу картин. Захотілося підтримати, допомогти. А коли почав детальніше знайомитися з творчістю українських художників, то побачив, який це серйозний і талановитий пласт мистецтва.

Сергій Цюпко

Заглибившись в питання української творчості стали очевидні прогалини. Величезна кількість робіт була вивезена за межі України, або зберігалась подалі від людського ока. Це сумний спадок радянської епохи, який ледь не знищив український культурний спадок.

Але в Україні було чимало талановитих художників, які хотіли творити, і в яких була потреба ділитись своїм мистецтвом. Також варто зауважити, що в переважній більшості цим художникам окрім можливості творити потрібні були кошти на те, щоб вижити. Така ситуація виникла тому, що вітчизняні музеї просто не закупали роботи вітчизняних художників.

Замкнуте коло, яке мало бути розірваним.

Поступово співпраця із художниками переросла в те, що Сергій Цюпко почав збирати колекцію сучасного мистецтва. Він купував і зберігав роботи художників, які йому подобалися. У 1990-х роках він почав знайомити зі своєю колекцією українського глядача. Організовувались виставки в галереях і музеях, а також проводились освітні програми присвячені сучасному мистецтву.

У 2005 році стало очевидно, що настав час створити музей. Сергій Цюпко орендував приміщення в історичній будівлі страхової компанії “Українська” у центрі Києва. Будівля була побудована у 1912 році в стилі модерн. У 1920-х роках у ній розташовувався Київський художній інститут.

Те, що багато років було мрією, стало реальністю.

Мрія мецената Сергія Цюпка, який тривалий час збирав колекцію сучасного українського мистецтва. Мрія українських художників, які знайшли в музеї своє місце для своїх робіт. І мрія українських глядачів, які отримали доступ до унікальної культурної спадщини.

Музей сучасного мистецтва України втілює ці три мрії. Музей було відкрито 17 червня 2005 року, і на першій виставці були представлені роботи українських художників, які працювали у різних мистецьких напрямках.

Колекція музею

Серцем Музею сучасного мистецтва України є його колекція – неперевершена симфонія стилів, технік та вражень. На момент відкриття колекція складала 4,5 тисячі експонатів, що охоплюють різні напрямки живопису, графіки, скульптури та декоративно-прикладного мистецтва. Тут гармонійно співіснують твори відомих українських майстрів минулого століття, які доповнюються експозиціями сучасних авторів, що відображають глибину національної душі і сучасні реалії.

Сьогодні колекція Музею сучасного мистецтва України є однією з найбагатших у світі колекцій сучасного українського мистецтва. Вона нараховує понад 6000 творів, що охоплюють період від 1930-х років до сьогодення.

У колекції представлені роботи як відомих українських художників, таких як Олександр Богомазов, Олександр Архипенко, Василь Кандинський, так і молодих митців, які активно працюють у сучасних мистецьких практиках.

Твори цих художників відображають дух часу і інтерес до нових ідей і технологій. Вони часто використовують геометричні форми, абстрактні мотиви та яскраві кольори.

У колекції музею також представлені твори українських художників-соцреалістів, які працювали в 1930-1980-х роках. Ці художники були змушені працювати в рамках офіційної ідеології і створювати твори, які прославляли радянський режим.

Твори цих художників часто мають пропагандистський характер і прославляють досягнення партії та держави. Однак, деякі художники того часу, такі як Іван Марчук, зуміли внести в свої твори елементи особистості та індивідуального бачення.

Колекція музею регулярно поповнюється новими роботами. Деякі купуються безпосередньо в Україні, а деякі роботи українських митців купуються за кордоном і повертаються на Батьківщину. Сергій Цюпко в інтерв’ю неодноразово наголошував саме на цьому моменті:

 

Місія музею – не лише збирати й експонувати художні надбання нашого народу, а й повертати українські цінності в Україну.

Сергій Цюпко

Музей – це не лише виставка робіт

Досить часто слово “музей” ототожнюється із експозицією. В побутовому розумінні музей – це місце, де можна на щось подивитись. Мабуть в утилітарному плані так і є, але в культурному плані музей – це складний механізм, де експозиція є яскравим результатом досить складної роботи.

Музей сучасного мистецтва України крім безпосередньо проведення виставок на поповнення колекції активно займається дослідницькою діяльністю.

Музей сучасного мистецтва України – це не просто галерея, де можна побачити твори мистецтва. Це в першу чергу культурний осередок, який займається просвітницькою діяльністю. Музей проводить виставки, освітні програми та інші заходи, які сприяють популяризації сучасного українського мистецтва.

Втілюючи різноманітні просвітницькі проекти музей стає платформою для творчого діалогу, обміну ідеями та натхненням. Регулярні майстер-класи, лекції, дискусії, а також співпраця зі школами допомагають відкрити для відвідувачів музею двері до ідейних основ українського живопису.

Окремим і надзвичайно важливим напрямком діяльності Музею сучасного мистецтва України є робота з дітьми. Для дітей музей проводить майстер-класи, лекції та екскурсії. У цих заходах діти можуть навчитися основам мистецтва, дізнатися про історію і сучасність українського мистецтва.

Шаблонізоване уявлення про те, що колекціонування картин – це примхи людей із грошима простежується в головах дітей, які народились після розвалу Радянського Союзу, але як показує практика, подібні переконання лишились, і вони повинні бути викорінені. З цього приводу висловився і фундатор музею Сергій Цюпко: 

Сучасне мистецтво – це не просто розваги для багатих. Це важлива частина культурної спадщини, яка доступна кожному

Сергій Цюпко

Підростаюче покоління, та й зрілі українці повинні знати, що Україна, багата на свою культурну спадщину та творчий потенціал, невпинно рухається вперед, об’єднуючи минуле з майбутнім в потужному потоці сучасного мистецтва. В цьому процесі мистецтво виступає не тільки як відображення духу епохи, а й як його активний творець. Україна, яка водночас гордиться своєю віковою історією та шукає способи виразити свою сучасну самобутність, знаходить в Музеї сучасного мистецтва України свій особливий простір для цього діалогу.

Музей сприяє не лише збереженню національної культурної спадщини, а й активно впливає на розвиток сучасного мистецтва в Україні. Він стає каталізатором творчих ідей, поєднуючи в собі традиційне та інноваційне мислення. Музей надає можливість молодим художникам відчути підтримку, публічність та визнання, а також відкриває шлях до міжнародного співробітництва.

Сергій Цюпко: внесок у світову духовну спадщину.

Posted on by Сергій Цюпко

Сергій Цюпко та його Український Єрусалим – під такою назвою нещодавно вийшла стаття на сайті obozrevatel.com приурочена до 60-го ювілею українського бізнесмена, мецената, фундатора Музею сучасного мистецтва України та засновника Благодійного Фонду Сергія Вікторовича Цюпка.

Посилання на статтю українською: https://news.obozrevatel.com/ukr/society/ukrainets-sergij-tsyupko-nagorodzhenij-dvoma-najvischimi-nagorodami-erusalimskogo-patriarhatu-chim-vin-vidznachivsya.htm

Стаття російською мовою: https://news.obozrevatel.com/society/ukrainets-sergej-tsyupko-nagrazhden-dvumya-naivyisshimi-nagradami-ierusalimskogo-patriarhata-chem-on-otlichilsya.htm

Стаття присвячена розгляду давнього, міцного та духовного зв’язку між історією двох міст Києва та Єрусалима. Споконвіків Єрусалим був містом божественного світла сповненим віри. Щодо Києва, відомо, що вже в XVII столітті ченці Києво-Печерської Лаври називали стародавню столицю Русі Другим Небесним Єрусалимом – і це має своє глибоке історичне коріння. Київ завжди був потужним духовним та геополітичним центром східних слов’ян та історичним щитом європейської цивілізації на шляху агресивних євразійських орд до центрів світової цивілізації.

Історія стародавнього Києва наповнена величними постатями, котрі зробили свій вагомий матеріальний внесок у Світові Святині. Одним з таких величних особистостей є Гетьман Іван Мазепа. Його дух завжди залишиться в пам’яті народу, а побудовані ним храми та церкви нестимуть божественне світло багатьом поколінням вірян.

Не лише в давні часи славилась земля наша величними постатями. Сьогодні і ми маємо достойного продовжувача цієї величної та благодійної місії. Сергій Вікторович Цюпко, приклавши чималу частину свої енергії та часу, присвятив створенню виняткових релігійних виробів, які назавжди увійшли в оздоблення Храму Гробу Господнього, Базиліки Різдва Христового, Церкви Успіння Богородиці та інших святинь.

Ці унікальні, створені кропіткою працею київських майстрів, предмети релігійного культу стали невід’ємною частиною безсмертної енергії Бога та джерелами Світла, що з’єднує Єрусалим з його небесним братом Києвом.

Незгасна Лампа – це лампади, що в давні часи освітлювали печери та катакомби ранніх християн, вогонь в них підтримувався постійно і не завжди зрозумілим для нас чином. Такі лампади розміщуються над найсвятішими місцями в храмах та соборах. Сергій Цюпко та висококваліфіковані майстри ювелірного заводу створили справжні шедеври мистецтва витонченої краси. Лампади наших майстрів розміщені безпосередньо над місцем народження Ісуса в Базиліці Різдва Христового, в Кувуклії (місці сходження Благодатного Вогню), над Плитою Помазання та Успіння Святої Богородиці.

Також під час обряду Євхаристії чи Божественного Причастя, що є вершиною обряду з’єднання людини зі своїм Творцем, застосовуються спеціальні Євхаристійні набори. Безліч консультації з експертами та ювелірами передували створенню набору із чистого золота оздобленого дорогоцінним камінням. Цей шедевр церковного мистецтва використовується під час усіх Дванадцяти великих православних свят і служить духовним мостом, який з’єднує людину та Ісуса Христа під час Божественних Літургій.

Ця частина життя та творінь християнина і мецената Сергія Вікторовича не була відома на загал, зараз настав і для цього час. Цей чудовий вчинок зробив вагомий внесок у розвиток та зміцнення духовної єдності двох світових Святинь Православ’я – Єрусалима та Києва.

За свої Благодіяння Сергій Вікторович Цюпко був нагороджений двома найвищими нагородами Єрусалимського патріархату. Він – єдиний українець, який отримав ці нагороди.

Поїздка в Горенку. Інша сторона діяльності фонду

Posted on by Сергій Цюпко

27 жовтня я разом із командою Благодійного фонду Сергія Цюпка відвідав Горенку. В цьому дописі хотів би поділитись досить цікавими спостереженнями. Зі сторони набагато простіше планувати діяльність фонду, оскільки ти фактично займаєшся плануванням, логістикою і організаційними моментами. Відповідно, коли на очі потрапляє звіт про проведений захід, результат здається цілком очевидним і закономірним.

Зовсім інша справа, коли ти береш безпосередню участь у заході. Те, до чого команда готувалась певний час, пролітає швидко, наче мить. Багато людей, багато спілкування, дехто потребує окремої уваги, а хтось сильно поспішає бо треба годувати дитину. Непомітно захід добігає кінця, настає час повертатись назад до тих самих звичних організаційних справ.

І вже сидячи в машині мозок починає обробляти ту шалену кількість інформації, яку отримав за такий короткий проміжок. Ті слова, які тобі казали незнайомі люди, починають осмислюватись більш вдумливо і ретельно. Ти усвідомлюєш, що кожна людина – це окремий всесвіт зі своєю історією і долею, і ти на якусь коротку пить став частиною цього всесвіту.

Це відчуття неоціненне.

Тепер звичний звіт про поїздку і публікація на сайті благодійного фонду виглядають зовсім інакше, оскільки за тими словами, які раніше сприймались як закономірний результат тепер відчуваються справжні людські долі.

Дуже вдячний команді фонду за ту роботу, яку ми всі разом робимо. Це насправді величезна праця, яка потребує великої відданості, і знаходить відображення в серцях людей.

Twitter Facebook