Сергій Цюпко: чому важливо підтримувати дитячу творчість саме зараз

Мистецтво має особливу силу — воно допомагає людині говорити про найважливіше навіть тоді, коли бракує слів. Особливо це стосується дітей, для яких творчість часто стає найщирішою мовою почуттів. Саме тому підтримка дитячої творчості є для мене одним із важливих напрямів меценатської діяльності.

Кілька років тому Перший приватний музей українського сучасного мистецтва за підтримки Благодійного фонду Сергія Цюпка, провів конкурс дитячого малюнку «Я малюю Україну – мирну та вільну!». Тоді ми навіть не очікували, що ця ініціатива викличе такий відгук. До музею надійшло понад тисячу робіт з різних куточків України.

Кожен із цих малюнків був особливим. Діти зображували Україну такою, якою вони мріють її бачити: мирною, яскравою, наповненою світлом і надією. У цих роботах було багато кольору, символів, фантазії, але найголовніше — у них відчувалася щирість. Переглядаючи ці малюнки разом із командою музею, ми отримали справжню емоційну насолоду. Це був момент, коли розумієш, наскільки глибоко діти відчувають світ навколо себе і як сильно вони хочуть бачити свою країну щасливою.

Саме цей досвід надихнув нас продовжити традицію дитячих творчих конкурсів.

У 2026 році Перший приватний музей українського сучасного мистецтва оголосив новий конкурс дитячого малюнку, який цього разу присвячений темі Великодня — одному з найважливіших свят у нашій культурній традиції.

Ми запропонували дітям звернутися до теми святкових символів, народних звичаїв і родинних традицій, які супроводжують Великдень. Для когось це можуть бути писанки, для когось — святковий кошик, для інших — родинне тепло, весняне відродження природи або атмосфера спільної радості.

Для нас важливо, щоб цей конкурс був відкритим для всіх дітей. Саме тому цього року ми передбачили окрему категорію для учасників з особливими освітніми потребами. Для них буде визначено три призові місця, адже кожна дитина повинна мати можливість проявити себе і відчути підтримку.

Я переконаний, що в умовах війни творчість для дітей набуває особливого значення. Через малюнок вони можуть висловити свої переживання, мрії та надії. Іноді один дитячий малюнок може сказати більше, ніж довгі розмови.

Саме тому важливо створювати можливості, де діти можуть творити, фантазувати і відчувати, що їхній голос важливий.

Меценатство у сфері культури та освіти для мене — це не просто підтримка окремих проєктів. Це інвестиція у майбутнє. Адже саме через культуру, мистецтво та творчість формується світогляд нового покоління.

Перший приватний музей українського сучасного мистецтва має на меті не лише зберігати та популяризувати мистецтво, а й створювати простір для розвитку молодих талантів. Саме тому конкурс дитячого малюнку є важливою частиною діяльності музею. Досить багато маложих талановитих худодників подали свої роботи на конкурс, і тому ми вирішили продовжити прийом робіт, щоб всі бажаючі встигли взяти участь.

Ми прагнемо, щоб діти відчували себе частиною великого творчого процесу, щоб вони бачили, що їхні роботи можуть бути представлені у виставковому просторі і знайти відгук у глядачів.

Цьогорічний конкурс передбачає також цінні нагороди для переможців. За перше місце учасник отримає Apple iPad, друге і третє місця будуть відзначені сучасними мобільними телефонами. Учасники, які посядуть місця з четвертого по десяте, отримають ювелірні нагороди від нашого постійного партнера — Київського ювелірного заводу.

Крім того, двадцять найкращих робіт будуть відзначені дипломами. Малюнки переможців експонуватимуться у залах Першого приватного музею українського сучасного мистецтва, а також будуть представлені на сторінці музею у Facebook.

Я переконаний, що кожен дитячий малюнок — це маленька історія про світ, який діти хочуть побачити. У цих роботах є щирість, віра та чисте прагнення добра.

Іноді саме дитячий погляд допомагає нам, дорослим, побачити найголовніше — що попри всі труднощі життя продовжується, а майбутнє створюється вже сьогодні.

Саме тому підтримка дитячої творчості — це підтримка майбутнього України.

Світло в очах дітей – світло для майбутнього

Дитинство – це час мрій, казок і відкриттів. Але що робити, коли цей світлий період затьмарюється війною? Як допомогти дітям зберегти віру в добро, попри складні обставини? Сьогодні, коли мільйони українських дітей стикаються з викликами, про які раніше навіть не чули, питання підтримки підростаючого покоління стає як ніколи важливим.

Про роль добрих ініціатив у житті дітей, про значення творчості та відчуття свята в складні часи ми говоримо з меценатом і громадським діячем Сергієм Вікторовичем Цюпком. Його благодійний фонд неодноразово проводив акції, спрямовані на підтримку дітей, серед яких і Новорічні свята, і конкурс малюнків “Я малюю Україну – мирну та вільну”.

У цьому інтерв’ю Сергій Цюпко ділиться своїми думками про те, як допомогти дітям не втратити надію та чому підтримка молодого покоління – це вклад у майбутнє країни.

Сергію Вікторовичу, як Ви оцінюєте важливість підтримки дітей під час війни? Чому це має бути одним із пріоритетів для суспільства?

Підтримка дітей під час війни – це не лише питання гуманності, це інвестиція в майбутнє нашої країни. Діти – це ті, хто завтра формуватиме Україну, будуватиме її економіку, розвиватиме культуру, зміцнюватиме суспільство. Якщо ми сьогодні залишимо їх сам на сам зі страхами, втратами та невизначеністю, це може мати довготривалі наслідки не лише для них, але й для нас усіх.

На жаль, сьогоднішнє покоління дітей добре знає, що таке війна, зброя, ракети і втрати. Але це зовсім не означає, що їхнє дитинство має бути поставлене на паузу. Вони заслуговують на щасливі моменти, на свята, на можливість мріяти та розвиватися. І в мирний час, і в час війни ми формуємо майбутніх громадян нашої країни. Наш обов’язок – забезпечити їм підтримку, гармонійний розвиток та відчуття захищеності, яке допоможе їм вирости сильними, впевненими та здатними змінювати цей світ на краще.

Діти повинні відчувати, що навіть у найтемніші часи вони не залишені самі, що за ними стоїть сильна, турботлива спільнота. Вони мають знати, що попри всі виклики, існує добро, підтримка, любов. Це дає їм не лише впевненість у сьогоденні, але й віру в те, що вони зможуть стати сильними, впевненими та щасливими дорослими.

Сьогодні, коли діти бачать допомогу, коли вони відчувають тепло та турботу, вони навчаються співчуттю та взаємопідтримці. Вони розуміють, що бути частиною суспільства – це не лише отримувати, але й ділитися. І саме ці цінності допоможуть створити єдину, згуртовану Україну, яку ми всі прагнемо бачити після нашої перемоги.

Чи змінилися, на Вашу думку, потреби дітей у цей час, і як дорослі мають адаптуватися до цих змін?

Безумовно, війна змінила пріоритети у потребах дітей. Окрім базової безпеки та захисту, вони потребують стабільності, емоційної підтримки та можливостей для розвитку, які допоможуть подолати травматичний досвід.

Дорослі мають реагувати на ці зміни, розвиваючи чутливість до психологічного стану дітей і створюючи умови для їхньої адаптації. Це стосується як прямої допомоги – турботи, розмов, уваги, – так і підтримки через проєкти, які відкривають перспективи, дають надію і формують позитивне бачення майбутнього.

Ключове – бути поруч із дітьми, слухати їх і давати зрозуміти, що вони не залишаться самі зі своїми переживаннями.

Як Ви вважаєте, яку роль відіграють творчі конкурси, такі як “Я малюю Україну – мирну та вільну”, у формуванні світогляду дітей?

Такі конкурси не лише стимулюють розвиток уяви та креативності, а й стають простором для вираження їхніх думок, емоцій і мрій.

Через творчість діти можуть осмислити складні події, які відбуваються навколо, знайти свої власні способи реагувати на них і водночас створити щось світле та позитивне. Ці конкурси допомагають побачити майбутнє, яке вони хочуть будувати, а також формують уявлення про цінності, такі як свобода, мир і єдність.

До того ж участь у таких заходах навчає дітей важливості спільноти та взаємодії. Вони бачать, що їхні ідеї мають значення, а їхній голос може бути почутим. Це не лише розвиває впевненість у собі, але й виховує почуття відповідальності за майбутнє своєї країни.

Чи можуть творчість і мистецтво стати терапевтичними засобами для дітей, які зазнали травм через війну?

Безперечно, творчість і мистецтво можуть бути потужними терапевтичними інструментами для дітей, які пережили травматичний досвід через війну. Малювання, музика, театр чи навіть прості творчі заняття дозволяють дітям висловлювати свої емоції, які іноді важко передати словами.

Це своєрідний спосіб впоратися з внутрішнім болем, трансформуючи його в щось красиве чи зрозуміле для самої дитини. Творчий процес також допомагає відновлювати відчуття контролю над своїм життям і ситуацією, адже діти створюють власний світ, де вони почуваються вільними та захищеними.

До того ж, мистецтво об’єднує. Спільні творчі проєкти сприяють створенню середовища підтримки й довіри, де діти можуть відчути, що вони не самотні зі своїми переживаннями. Це надзвичайно важливо для їхнього емоційного відновлення та розвитку в цей складний час.

Що, на Ваш погляд, потрібно робити, щоб діти не лише отримували допомогу, а й зростали з почуттям патріотизму, солідарності та відповідальності?

Важливо, щоб допомога, яку вони отримують, сприймалась не лише як подарунок, а й як частина великої спільної роботи.

Слід залучати дітей до проєктів, які дають їм можливість бути активними учасниками, а не лише отримувачами підтримки. Це можуть бути спільні волонтерські акції, творчі ініціативи, екологічні чи культурні заходи. Так вони відчувають, що є частиною суспільства, яке потребує їхньої участі.

Дуже важливим є діалог із дітьми про те, що означає патріотизм. Це не лише любов до своєї країни, але й відповідальність за неї – через навчання, дбайливе ставлення до людей, природи, традицій. Ми повинні виховувати ці риси в повсякденному житті, не обмежуючись теорією.

Ключовим є також відчуття підтримки. Якщо діти бачать, що поруч є спільнота, яка турбується про них і готова підставити плече, вони виростають із розумінням, що солідарність і допомога – це основа  громадянського суспільства. Це формує впевненість у своїх силах та готовність брати відповідальність за себе і за інших у майбутньому.

Як Ви вважаєте, яке значення мають радісні моменти у житті дітей під час війни? 

Радісні моменти стають тим емоційним ресурсом, який допомагає подолати важкі переживання, зменшити рівень стресу та тривожності. Це моменти, які нагадують дітям, що, попри всі труднощі, світ залишається добрим і світлим, а щастя можливе навіть у складних обставинах.

Такі миті допомагають формувати оптимістичний світогляд і дають дітям відчуття, що вони не самотні. Це важливий елемент їхньої емоційної стійкості та впевненості в майбутньому.

Наш фонд уже декілька років поспіль намагається створювати ці радісні моменти, даруючи дітям подарунки на Новорічні свята. Цього року ми знову продовжили цю традицію, роздаючи подарунки дітям, які найбільше потребують підтримки – тим, чиї батьки воюють на фронті, дітям із багатодітних сімей та дітям з інвалідністю. Ми хочемо, щоб кожна дитина відчула, що її радість має значення, що вона важлива для всіх нас.

Чому, на Ваш погляд, важливо дарувати дітям не лише допомогу, а й емоційні переживання, такі як святкова атмосфера? 

Це інвестиція в те, ким вони стануть у майбутньому. Святкова атмосфера, моменти радості й спільного щастя формують позитивний світогляд і навчають важливих життєвих цінностей – взаємодопомоги, вдячності та віри в краще.

Діти, навіть у складні часи, зберігають свою здатність радіти та знаходити гру в будь-якій ситуації. І це потрібно підтримувати. Наше завдання – допомогти їм вирости не просто щасливими, а й відповідальними та свідомими громадянами. Радісні моменти, створені сьогодні, закладають основу для того, щоб вони могли бачити в житті не лише виклики, а й можливості творити щось добре.

Святкова атмосфера – це ще й нагадування про силу єдності. Коли діти бачать, як дорослі піклуються про них і створюють для них особливі моменти, вони вчаться відчувати себе частиною великої родини, яка дбає одне про одного. Це цінний досвід, який допоможе їм у майбутньому будувати нашу спільну Україну.

Читайте також:

Сергій Цюпко про єдність, надію та важливість дитячих мрій

Сергій Цюпко: це не конкурс, а фестиваль мистецтва

Конкурс «Я малюю Україну – мирну та вільну!», організований Першим приватним музеєм українського сучасного мистецтва за підтримки Благодійного фонду Сергія Цюпка, став важливою подією для маленьких художників з усієї України. Цей захід об’єднав дітей віком від 9 до 13 років, надаючи їм унікальну можливість через мистецтво висловити свої мрії. Ідея конкурсу виявилася надзвичайно популярною, адже понад тисячу робіт надійшло від юних талантів.

Особисто я вважаю важливим розвивати українське мистецтво та підтримувати молоді таланти, саме тому було створено цей унікальний проект. Конкурс став справжньою платформою для маленьких митців, які зобразили своє бачення мирного життя на рідній землі, а роботи учасників вразили журі своєю щирістю та поглядом на світ. 

Вибір переможців був непростим завданням, адже кожна робота була варта високої оцінки. Зрештою, журі визначило найкращих і нагородило їх цінними призами. Призові місця здобули Олександра Горбатюк (10 років) з м. Звенигородка, Софія Чапко (12 років) з м. Ковель та Ангеліна Шевчук (12 років) з м. Старокостянтинів. Приз глядацьких симпатій отримала Вікторія Гуменюк (13 років) з м. Кривий Ріг. 

Урочиста церемонія нагородження, що відбулася 31 травня у Києві, стала яскравою подією для переможців та їхніх родин. Вручала призи шанована українська співачка Наталія Могилевська, що зробило цей день незабутнім для всіх учасників. Її присутність та підтримка надали додаткової ваги конкурсу, підкресливши важливість підтримки дитячої творчості.

Переможці отримали можливість виставити свої роботи у залах музею та на його сторінці у Facebook, і я вважаю, що це стане важливим кроком у їхньому творчому розвитку. Експозиція робіт дозволить широкій аудиторії ознайомитися з чудовими витворами дитячого мистецтва, які вражають своєю безпосередністю та глибиною. Безсумнівно, цей проект приніс радість як самим дітям, так і їхнім наставникам, ставши важливим етапом на шляху до мистецьких здобутків та вершин.

Я впевнений, що такі конкурси ми проводитимемо і у майбутньому, адже підтримка та розвиток талантів молодого покоління – наше пріоритетне завдання. Україна багата своєю культурною спадщиною та творчим потенціалом, і ми безперервно рухаємося вперед, поєднуючи минуле з майбутнім у потоці сучасного мистецтва. 

Сергій Цюпко про конкурс “Я малюю Україну – мирну та вільну!”

Конкурс «Я малюю Україну – мирну та вільну!», організований Першим приватним музеєм українського сучасного мистецтва за підтримки Благодійного фонду Сергія Цюпка, став справжньою знаковою подією для маленьких художників з усієї країни. Цей захід, що об’єднав дітей віком від 9 до 13 років, надав юним талантам унікальну можливість висловити свої мрії та бачення майбутнього України через мистецтво.

Учасники конкурсу мали змогу зобразити на своїх полотнах свої сподівання про мир і свободу, виразити свої думки та почуття за допомогою фарб та пензлів. Цей конкурс не лише сприяв розвитку творчих здібностей дітей, але й став платформою для їхнього особистого вираження та надії на краще майбутнє.

Сергій Вікторович, розкажіть, будь ласка, яке значення має особисто для вас цей конкурс?

Для мене це особливий проект, який дозволяє дітям відчути себе частиною чогось важливого та висловити свої почуття через мистецтво. Я хочу, щоб діти відчували свою значущість, вільно виражали бачення світу навколо них та свої мрії. Україна багата своєю культурною спадщиною та творчим потенціалом, і ми невпинно рухаємося вперед, об’єднуючи минуле з майбутнім у потоці сучасного мистецтва. Конкурс став важливим кроком у розвитку дитячої творчості, адже кожен малюнок – це маленька історія про велику мрію.

Яку роль відіграє ваш музей у розвитку українського мистецтва та підтримці молодих талантів?

Місія музею полягає не лише в збиранні та експонуванні художніх творів, але й, серед іншого, у сприянні естетичного розвитку підростаючого покоління в умовах вільної та незалежної України. Ми прагнемо підтримувати та розвивати таланти молодого покоління, а конкурс “Я малюю Україну – мирну та вільну!” є лише однією з наших ініціатив у цьому напрямку. Особисто я впевнений, що вплив мистецтва – найпростіший шлях до людських душ.

Це звучить чудово! А яка ваша найпам’ятніша мить під час цього конкурсу?

Найбільше запам’яталося те, коли ми з нашою командою переглядали надіслані роботи. Ми були так вражені кожним із них, що просто не могли відірвати погляд. Це було як подорож у світ казки, де кожен малюнок – це окрема історія.

Поділіться, будь ласка, як ви оцінюєте участь та реакцію дітей на цей конкурс? Як ви відчуваєте, що такий конкурс може дати дітям?

Я був приємно вражений кількістю та якістю робіт, які ми отримали від наших юних учасників: було надіслано більше тисячі малюнків з різних куточків України. Це говорить про те, що діти дуже зацікавлені в таких конкурсах, а їх наставники допомагають маленьким митцям рухатись творчим шляхом, здобуваючи перемоги.

Побачити ті роботи, які надіслали діти – це дуже зворушливо. Вони просто вибухають кольорами та емоціями, і кожен малюнок – це маленький шедевр. Я просто зачарований тим, як діти бачать нашу країну! Кожна робота відображає дитяче бачення ідеального майбутнього, сповненого миру і гармонії. Це також показує, наскільки глибоко діти переживають за нашу країну та прагнуть внести свій внесок у її краще майбутнє. Крім того, конкурс сприяє розвитку творчих здібностей та емоційного інтелекту, допомагаючи дітям відчувати себе важливими учасниками суспільства.

Цей досвід є безцінним для кожної дитини, адже через свої малюнки вони можуть висловити те, що часом важко передати словами. Вони вчаться не лише малювати, а й мріяти, сподіватися і вірити у краще. Сподіваюся, що такі ініціативи надихатимуть їх на подальший творчий розвиток і активну громадську позицію.

Які плани на майбутнє ви маєте щодо організації подібних заходів для дітей?

Ми плануємо продовжувати проводити подібні конкурси та заходи, активуючи розвиток творчості та патріотичних почуттів серед дітей. Особисто я сподіваюся, що наші діти зможуть всебічно розвиватись та впливати на світ за допомогою мистецтва. Кожен їхній малюнок – це їхні глибокі почуття та мрії, які можуть змінити наше життя. Я хочу, щоб вони відчували свою важливість та силу.

Що б ви хотіли сказати молодому поколінню, яке хоче розвивати свої творчі здібності та допомагати Україні?

Я хочу сказати молодим творцям, що кожна їх творча робота – це не лише образ чи красива картинка, це історія про їхні сподівання, їхню віру та надію. Не бійтеся виражати себе через мистецтво, адже ваш талант може змінити все навколо вас.

Цей конкурс став унікальною можливістю для дітей не лише показати світ своїх мрій, але й відчути себе частиною великої родини, яка прагне миру та свободи для нашої країни. Я вірю, що їхні творчість та енергія принесуть нам ще багато радісних моментів та досягнень, адже мистецтво завжди було потужним інструментом для вираження почуттів та ідей, підтримки миру та свободи.

Дякую вам, та бажаю успіхів у всіх ваших майбутніх ініціативах і подіях для розвитку мистецтва серед дітей!

Дякую за ваші запитання та підтримку. Ми продовжуватимемо робити все можливе, щоб діти могли виявити свій талант та висловити свої почуття через мистецтво. Якщо ми змінимо навіть одне життя через цей конкурс, то весь цей труд вартий того. Нехай кожен малюнок принесе радість та натхнення всім навколо!

Як Качанівка стає мостом між поколіннями через проект «Арт-Вояж»

Качанівка для мене завжди була більше, ніж просто місцем. Це справжній витвір мистецтва, де історія та культура переплітаються з природою, створюючи відчуття глибокої зв’язаності з минулим. Відома своїми архітектурними пам’ятками та історичними алеями, Качанівка є джерелом натхнення для кожного, хто цінує українську історію та культуру.

Моє захоплення Качанівкою почалося з першого візиту, коли я відчув особливу атмосферу цього місця. Старовинний палац, мальовничі ландшафти та дихання історії в кожному камені спонукають до роздумів та відкриттів. Це місце, де можна відчути дух великих митців минулого, які знаходили тут натхнення для своїх творів.

Качанівка також відіграє важливу роль у збереженні української культурної спадщини. Як місце збору видатних постатей української культури, воно продовжує бути живим символом національної гордості та культурного багатства. Це місце, де кожен відвідувач може зануритися в історію та відчути безпосередній зв’язок з минулим.

Моя відданість Качанівці ідеально поєднується з моїм бажанням підтримувати культурні ініціативи, що сприяють розвитку сучасного мистецтва та збереженню історичної спадщини. Проект “Арт-Вояж”, який ми проводимо в Качанівці, є яскравим прикладом такого підходу. Ця ініціатива дозволяє представити сучасне мистецтво в історичному контексті, створюючи діалог між минулим і сучасністю.

“Арт-Вояж” у Качанівці відкриває нові можливості для сучасних митців, дозволяючи їм взаємодіяти з історичним середовищем та висловлювати свої ідеї через мистецтво. Виставка стала майданчиком для культурного обміну та показала, як сучасне мистецтво може збагатити наше розуміння історії.

Цей проект демонструє, як сучасне мистецтво може служити мостом між минулим та сучасністю, активізуючи інтерес та розуміння ширшої громадськості до нашої спадщини. Через “Арт-Вояж” ми не просто виставляємо твори мистецтва, але й створюємо діалог між поколіннями, що допомагає зберігати та оновлювати українську культурну ідентичність.

Такі проекти, як “Арт-Вояж”, дозволяють не тільки зберегти важливі елементи нашої культурної спадщини, але й адаптувати їх до потреб сучасного суспільства, збагачуючи культурний ландшафт і зміцнюючи національну самосвідомість. Вони також сприяють культурному туризму, залучаючи відвідувачів як з України, так і з-за кордону, що є важливим для економічного розвитку регіонів.

Духовний Грааль Сергія Цюпка

У світі, де історія та сучасність переплітаються у невидиму нить, існують особливі моменти, що з’єднують минуле з майбутнім. Саме про такі моменти написані статті «Духовний Грааль Сергія Цюпка» і «Сергій Цюпко та його Український Єрусалим».

В цих статтях мова йде про певні моменти, які свого часу майже не висвітлювались, однак мають досить велике сакральне значення. Мова йде про те, як український меценат та бізнесмен Сергій Цюпко зробив значний внесок у зміцнення духовних зв’язків між Києвом та Єрусалимом, подарувавши унікальні ювелірні вироби значущим християнським святиням. Вироби, створені київськими майстрами, зокрема, прикрашають Храм Гробу Господнього, Базиліку Різдва Христового та Церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Ці предмети, виконані з дорогоцінних металів, стали вічним символом зв’язку між Єрусалимом і його небесним братом Києвом, надаючи вірянам можливість торкнутися до вічних святинь нашого буття​​.

Вироби, подаровані Єрусалиму

  1. Незгасні Лампади: Втілюючи давнє християнське символічне поняття Незгасної Лампади, яка освітлювала місця молитов перших християн, майсти Київського ювелірного заводу створили лампади з дорогоцінних металів для найсвятіших місць у храмах і соборах Єрусалиму. Ці вироби не лише освітлюють храми світлом, але й символізують вічне духовне світло.
  2. Євхаристійні набори: Предмети для проведення обряду Євхаристії, або Божественного Причастя, були створені з особливою увагою до деталей та з використанням дорогоцінних металів і каміння. Ці набори, що включають Потир, дискос, зірницю, корону-покровець для дискосу та корону-покровець для потиру, використовуються під час основних релігійних обрядів і служать як міст між людиною та Богом.

Мені дуже приємно усвідомлювати, що в такому важливому для всіх християн місці прихожани під час богослужінь (в тому числі на великі християнські свята) мають можливість милуватись культовими речами, створеними українцями.

Сергій Цюпко: Війна відкрила світові очі на українську культуру та ідентичність

Хочу поділитись досить цікавим інтерв’ю, яке було опубліковане на новинному порталі Ukraine World News. Ми підняли чимало цікавих тем, і в результаті вийшла досить цікава публікація.  

Дякую команді Ukraine World News за професіоналізм і пропоную перейти до тексту.

В інтерв’ю Ukraine World News Сергій Цюпко розповів про діяльність благодійного фонду, про поширення українського мистецтва по всьому світу, про “Музейну Резиденцію”, про унікальний приватний Музей українського мистецтва в центрі Києва та багато чого іншого.

“Важливо пам’ятати, що українське мистецтво не є модним тільки через трагічні події. Наша культура, наше мистецтво має свою глибоку історію, унікальну естетику та значення, яке переходить межі часу та обставин. Воно завжди заслуговує на увагу, повагу та визнання”, – вважає Сергій Цюпко. Про це і є наше інтерв’ю.

Благодійність під час війни. Що стало поштовхом для відкриття та роботи благодійного фонду у 2022 році?

Початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року змінив все. Після звільнення Київщини від окупантів ми побачили реальні виклики, з якими зіткнулася наша країна, і зрозуміли, що не можемо залишатися осторонь. Мета фонду – допомагати людям, які опинилися в надзвичайно складних обставинах через війну, відновлювати те, що було зруйновано. Ми розуміємо, що наша допомога – лише краплинка в морі потреб, але кожен внесок має значення. Тому ми створили Благодійний фонд, щоб забезпечити координовану та ефективну допомогу тим, хто її найбільше потребує.

Представники вашого благодійного фонду часто бувають у різних населених пунктах Київщини. Наскільки пристоличний регіон станом на зараз оговтався від окупації та бойових дій?

Хоча відновлення потребує часу, прогрес очевидний. Наприклад, у містах Ірпені, Бучі та Гостомелі, де було завдано величезних руйнувань, ми спостерігаємо активні ремонтні роботи та відновлення житлових будинків й інфраструктури. Незважаючи на виклики, які стоять перед нами, ми впевнені, що завдяки спільним зусиллям, підтримці міжнародних партнерів і незламному духу українського народу ми подолаємо ці труднощі та відбудуємо наші громади – вони стануть сильнішими, ніж раніше.

Які потреби зараз у жителів громад, яким допомагає фонд?

Це досить широке питання, але спробую узагальнити. Потреби мешканців громад, з якими ми контактуємо, різноманітні та часто залежать від конкретних умов та обставин, з якими вони стикаються. Основними є потреби в продуктах харчування довготривалого зберігання та швидкого приготування, особливо важливими в умовах відсутності або нестабільності електропостачання. Цієї зими ситуація трохи краща, а минулий зимовий період був досить непростим в цьому плані.

Ми також зустрічаємо людей, яким потрібна допомога у відновленні їхніх домівок та іншої інфраструктури, що була зруйнована. Є велика потреба в будівельних матеріалах, інструментах та іншому обладнанні для ремонту та відбудови.

Крім того, ми бачимо, що багато людей потребують емоційної та психологічної підтримки. Війна завдає глибоких емоційних ран, і підтримка духовного здоров’я є не менш важливою, ніж задоволення фізичних потреб.

Мабуть, найбільша потреба у стабільності. Впевненість у завтрашньому дні стала б рушійною силою в процесі відновлення регіону. Але в у мовах війни стабільність досить важко гарантувати, тож продовжуємо підтримувати один одного і рухаємось далі.

Що потрібно для повноцінного відновлення звільнених територій? Як довго може тривати цей процес?

Відновлення звільнених територій – це комплексний та багатогранний процес, який вимагає злагодженої роботи на багатьох рівнях. По-перше, це включає відбудову фізичної інфраструктури – житлових будинків, доріг, шкіл, лікарень та інших ключових об’єктів, які були зруйновані або пошкоджені в ході бойових дій. По-друге, важливим аспектом є відновлення соціальних служб і місцевого самоврядування, а також забезпечення доступу до основних послуг, таких як освіта, охорона здоров’я, соціальний захист.

Відновлення також має включати психологічну підтримку та допомогу в соціальній адаптації для тих, хто пережив війну та окупацію. Не можна недооцінювати важливість відновлення довіри, спільнот та соціальних зв’язків у цих регіонах.

Що стосується тривалості процесу відновлення, він може бути дуже різним і залежить від багатьох факторів, включаючи масштаби руйнувань, наявність ресурсів, політичну та економічну стабільність, а також міжнародну підтримку. В деяких випадках це може зайняти кілька років, у складних ситуаціях – набагато довше. Проте ключовим є наше бажання працювати разом, націленість на позитивні зміни та відданість справі відновлення та розвитку наших громад.

Також благодійний фонд підтримує проєкт “Арт-Вояж”, в межах якого відібрані твори з колекції  Музею сучасного мистецтва України, що  експонувалися в музейних залах різних міст нашої країни. Що це за проєкт? І чому його вирішили реалізовувати саме в такі часи?

Непереможний дух: «Арт-Вояж» як віддзеркалення української культурної непорушності

Проєкт “Арт-Вояж” близький моєму серцю, оскільки він відображає глибоку повагу до української культури і мистецтва. Ця ініціатива – це не просто виставка, це діалог через час і простір, який з’єднує покоління українських митців і презентує їх творчість широкій аудиторії. Вона демонструє, яким багатим та різноманітним є наше мистецтво – від класичних полотен до сучасних робіт.

У сучасних умовах, коли Україна переживає екзистенційні виклики, такі проєкти набувають особливої ваги. Вони допомагають підтримувати дух нації, надихають на боротьбу та надію, зміцнюють нашу культурну ідентичність. “Арт-Вояж” – це також спосіб показати світові, що українське мистецтво живе, розвивається і здатне надихати людей незалежно від обставин.

В якому режимі зараз функціонує Музей сучасного мистецтва України в Києві?

Музей працює у звичайному режимі. З понеділка по суботу. Вихідний – неділя. Під час повітряних тривог пропонуємо відвідувачам спуститись у паркінг, який знаходиться поруч.

Наприкінці року відкрилася “Музейна Резиденція”. Що це за формат? Що можуть побачити відвідувачі?

З відкриттям “Музейної Резиденції” ми розпочали нову главу в історії нашого музею. Це більше ніж просто виставкова площа – це символ того, як мистецтво та культура можуть адаптуватися та розвиватися навіть у найскладніших умовах.

Наразі актуальною є виставка “Надходження”, яка представляє твори, отримані та подаровані музею за останні кілька років. Це унікальна можливість для відвідувачів побачити різноманітні твори сучасного українського мистецтва, що відображають історію та розвиток мистецького життя в країні.

“Музейна Резиденція” – це також місце для діалогу та обміну ідеями. Ми відкриті для професійного спілкування, обговорень та натхнення. Вона створена не лише для збереження мистецтва, а й для того, щоб надихати та збагачувати духовне життя нашого суспільства.

З огляду на бойові дії, ракетні обстріли – як вдається зберігати колекцію? Чи доводиться вживати додаткові заходи безпеки?

Так, ми вжили додаткові заходи. Роботи з колекції музею знаходяться під надійним захистом.

Ви збирали колекцію ще з 90-х років, а у 2005 році відбулося відкриття першого приватного Музею сучасного мистецтва України. Навряд чи тоді українське мистецтво було в тренді. Що вас спонукало створити колекцію, а потім і Музей саме сучасного українського мистецтва?

Ідея створити колекцію, а згодом і Музей сучасного українського мистецтва виросла з глибокої поваги та любові до української культури. Коли я почав збирати твори, українське мистецтво дійсно не було в центрі світової уваги, але для мене це було щось більше ніж просто збирання картин. Це був спосіб дослідження та підтримки культурної самобутності нашої нації.

Відкривши у 2005 році перший приватний Музей сучасного мистецтва України, я хотів створити майданчик, де могли б зустрітися минуле, сучасне та майбутнє українського мистецтва. Цей музей став виразом моєї віри в українських митців та їх важливу роль у формуванні нашої національної ідентичності.

Моєю метою було не тільки зберегти ці твори для майбутніх поколінь, а й відкрити їх для широкої громадськості, показати різноманітність та глибину українського мистецтва. Я хотів, щоб люди могли побачити та відчути цю красу, цю силу виразу, яка існує в нашому мистецтві.

Я вірив, що українське мистецтво заслуговує на міжнародне визнання, і музей став кроком у цьому напрямку.

З початку повномасштабного вторгнення все українське на певний період стало модним у світі. З українським мистецтвом сталося те саме?

Війна, безсумнівно, привернула увагу світу до України, але мистецтво України завжди мало свою унікальну цінність і значення, незалежно від зовнішніх обставин. Те, що українське мистецтво отримало більше уваги у світі в цей період, є не лише свідченням міжнародної солідарності, а й показником його глибини та виразності.

З одного боку, війна відкрила світові очі на українську культуру та ідентичність.

Люди по всьому світу більше зацікавлені в українському мистецтві, хочуть дізнатися про нашу культуру, історію та цінності. Це надає нові можливості для митців та культурних інституцій, включаючи наш музей, щоб донести українське мистецтво до широкої міжнародної аудиторії.

З іншого боку, важливо пам’ятати, що українське мистецтво не є модним тільки через трагічні події. Наша культура, наше мистецтво має свою глибоку історію, унікальну естетику та значення, яке переходить межі часу та обставин. Воно завжди заслуговує на увагу, повагу та визнання.

Як нам зберегти цю “моду на українське” й після перемоги, попри те, що все менше видань приділяють Україні увагу вже зараз?

Зберегти цю “моду на українське” після перемоги – це завдання не тільки для митців, але й для всього суспільства. По-перше, нам потрібно продовжувати розвивати і підтримувати українську культуру зсередини, створюючи нові твори, проєкти та ініціативи. Ми повинні пам’ятати, що справжнє мистецтво має внутрішню цінність і силу, і воно може говорити безпосередньо до сердець людей, незалежно від модних тенденцій.

По-друге, важливо продовжувати діалог з міжнародною аудиторією. Нам потрібно активно працювати над тим, щоб українське мистецтво було представлено за кордоном через виставки, культурні обміни та співпрацю із закордонними інституціями. Також важливо використовувати всі доступні канали комунікації – соціальні мережі, онлайн-платформи, медіа – для промоції українського мистецтва.

І, нарешті, ми повинні фокусуватися на якості, а не лише на кількості. Важливо, щоб кожен проєкт, кожен твір мистецтва був зроблений з повагою та відданістю. Мистецтво повинно бути правдивим та емоційно насиченим, щоб залишити глибокий слід у серцях та розумах людей. Це ключ до того, щоб українське мистецтво залишалося актуальним та важливим, незалежно від зовнішніх обставин.

Меценатство до і під час війни. Як і за рахунок чого вдається підтримувати митців у воєнний час?

На це питання узагальненої відповіді не буває. Я можу відповісти лише із суб’єктивної точки зору.

Я почав збирати та підтримувати українське мистецтво, тому що вірив у його глибоку цінність та унікальність. Кожен твір мистецтва – це історія, емоція, це частина душі художника, і я хочу, щоб це було відомо та цінувалося як в Україні, так і далеко за її межами.

Моє меценатство спрямоване на те, щоб створити умови, у яких мистецтво може розвиватися та процвітати. Це означає фінансування, організацію виставок або, наприклад, створення платформ для митців. Але також це означає просвітництво та популяризацію українського мистецтва у світі. Я прагну до того, щоб кожен міг відчути та зрозуміти глибину та красу української культури.

У воєнний час меценатство набуває ще більшого значення. Ми підтримуємо митців не тільки фінансово, але й морально, допомагаємо їм зберігати та розвивати їхнє мистецтво навіть у найскладніших умовах. Це наша відповідальність перед майбутнім, наш внесок у збереження та розвиток нашої культурної спадщини.

Чи виховуєте ви у дітях культуру меценатства? Що порадите батькам? Хто може стати меценатом?

Виховання культури меценатства у дітей – це насамперед про виховання поваги до мистецтва та культури. Я вважаю, що це починається з маленьких кроків – від відвідування музеїв, театрів, виставок до читання книг і обговорення мистецьких творів вдома. Важливо показати дітям, що мистецтво – це не просто розвага, а спосіб вираження емоцій, ідей, історії та культури.

Моєю порадою батькам буде – включайте мистецтво у повсякденне життя. Нехай це буде частиною родинних традицій. Також важливо розмовляти з дітьми про значення меценатства, про те, як підтримка мистецтва та культури впливає на суспільство. Навіть маленький внесок, будь-то пожертва на культурний проєкт або купівля квитків у місцевий театр, має велике значення.

Щодо того, хто може стати меценатом, то я вважаю, що кожен може зробити свій внесок у підтримку мистецтва. Меценатство – це не завжди про великі суми грошей, це про відданість і бажання робити свій внесок у культурний розвиток.

Кожен, хто підтримує мистецтво, – чи то через волонтерство, пожертви, чи просто активне відвідування культурних заходів – є частиною цього важливого процесу.

Сергію Вікторовичу, на вашу думку, яку роль у меценатстві відіграє вдячність тих, кому допоміг меценат?

Звичайно, слова вдячності дуже важливі. Мабуть, всім приємно чути чи читати теплі слова у відповідь на свої дії. Але загалом меценатство – це не про вдячність. Меценатство – це твій внутрішній стан, який стосується лише тебе і більше нікого.

Цей стан не підживлюється від подяки. Ти просто розумієш, що в тебе є можливість і бажання зробити щось важливе, і ти просто береш та робиш. Тут навіть річ не в тому, що тобі треба отримати щось у відповідь. Ні, як правило, ти робиш щось, витрачаючи свої ресурси лише тому, що вважаєш, що так правильно. І думка інших людей на твоє відчуття правильності дій не впливає.

Власне так само було передано Євхаристійний набір до Храму Гробу Господнього в Єрусалимі. Це святе місце, до якого віруючі зі всього світу ідуть для того, щоб духовно збагатитись. Я досі чудово пам’ятаю, як під час першого візиту до Храму зрозумів, що хочу, щоб священні обряди були прекрасними не лише духовно, а й візуально. Щоб і священнослужителі, і прихожани отримували ще більше естетичне задоволення від того, що відбувається в Храмі.

Це було моє особисте бажання, і я досі отримую величезне задоволення від того, що вдалось втілити задумане в життя, і результат розміщено прямо над місцем народження Ісуса в Базиліці Різдва Христового, в Кувуклії (місці сходження Благодатного вогню), над Плитою Помазання та Успіння Святої Богородиці.

Меценатство, яке не шукає подяки, але прагне змін, є особливо цінним. У часи, коли кожен з нас прагне зробити внесок у велику справу відновлення та підтримки, важливо пам’ятати, що справжнє меценатство починається із серця і завжди знаходить шлях до реалізації.

Чому під час війни важливо відвідувати виставки і музеї (в контексті, що душі потрібне прекрасне)?

Мистецтво допомагає нам не втратити зв’язок з красою та гармонією, які так потрібні для нашої душі. Відвідування виставок і музеїв дозволяє людям на мить відірватися від жорстокої реальності та зануритися у світ мистецтва, який зцілює, надихає та дає сили.

Мистецтво може служити важливим інструментом для підтримки морального духу нації, особливо в непрості часи. Воно нагадує нам про красу, яка існує у світі, та про важливість збереження нашої культурної спадщини. Кожна картина, скульптура, музичний твір мають в собі силу, яка допомагає зцілювати рани, які завдала війна.

Також відвідування музеїв та виставок стимулює рефлексію та дискусію, викликає глибокі емоційні переживання, що є надзвичайно важливим для психологічного здоров’я. Це відкриває можливість для спільноти зібратися разом, поділитися враженнями та підтримати один одного.

Тому навіть у такий складний час я вважаю, що мистецтво має залишатися доступним для всіх, хто шукає в ньому втіхи, натхнення та відпочинку для душі.

Який найулюбленіший витвір мистецтва у музеї (якщо є), і чому саме він?

Треба сказати, що твори, які зберігаються в музеї, як діти. Любиш їх, так як з кожним пов’язана певна історія придбання. Часто це і зустрічі з авторами, приємне спілкування, дружні стосунки, що лишаються назавжди в пам’яті. Звісно, не можу не відмітити художника Павла Мірошниченка, кримських майстрів Бернадського Валентина і Віктора Толочка, закарпатських митців. Коли бачу твори вже на стінах тієї чи іншої виставки, в пам’яті знову пробуджуються спогади. Головне, що роботи продовжують своє життя і несуть радість не тільки особисту, але і всім поціновувачам, що потрапляють в музей, що розуміють важливість збереження мистецького надбання як ознаку свого часу, часу, який ми разом проживаємо.

Якою ви бачите Україну майбутнього, якщо основою для розвитку країни буде меценатство, благодійність і духовність?

Звісно, що локомотивом має бути державна політика, спрямована на розвиток приватних інституцій. Всі мають на це працювати, адже духовність нації, її освітянський рівень – це спільна справа. І кожен зі свого боку має запитати: що зробив я? Наш музей – неприбуткова установа. Наша мета – пригорнути самі різні верстви населення, розвинути в них естетичне бачення, почуття гордості до своїх коренів, більше знати про видатних особистостей, вчитися любити свій край, свою землю. Мистецький погляд породжує передумови для духовного зростання.

Державницька і підприємницька діяльність – це зустрічний рух, який є запорукою нашого розвитку та духовного підйому країни.

Джерело: Ukraine World News

Музейна Резиденція: місце, де живе мистецтво

Відкриття «Музейної Резиденції» — це знак нашої відданості культурному розвитку та відродженню. У цей складний час для нашої країни, мистецтво є потужним інструментом єднання, відновлення та висловлення надії.

Цей крок є символом нашої незламної віри в силу мистецтва та його здатності збагачувати життя. Мистецтво є відображенням нашої історії, наших мрій та наших сподівань, і цей новий простір стане місцем, де всі ці аспекти зможуть співіснувати.

З самого початку свого захоплення мистецтвом, я прагнув створити не просто музей, а місце, де кожен відвідувач зможе відчути зв’язок з минулим та натхнення для майбутнього. «Музейна Резиденція» є черговим кроком до втіленням цієї мети. Вона є свідченням нашого спільного бажання не лише зберігати, але й ділитися, навчати, і надихати.

Відкриваючи цю резиденцію, ми відкриваємо нову сторінку в історії музею. Це і розширення фізичних границь, і знаковий момент у розвитку культурної діяльності та мистецької освіти. Кожен крок у цьому напрямку є кроком до розуміння та оцінки мистецтва як невід’ємної частини нашого життя та нашої культури.

Я бачив свою місію в тому, щоб музей був не лише місцем зберігання творів мистецтва, але й живим організмом, який спілкується зі світом, відображає його багатство та різноманіття. «Музейна Резиденція» втілює цю ідею.

Перед нами відкриваються нові горизонти та можливості. Ми з нетерпінням чекаємо на нові виставки та культурні заходи, які відбуватимуться у цих стінах. Наприклад, на момент публікації цього матеріалу в Резиденції проходить виставка “Надходження”, яку я звичайно всім рекомендую.

Це новий крок у моїй мрії про музей, який живе та дихає разом зі своїми відвідувачами, музей, який відображає динаміку та розмаїття сучасного світу. І я глибоко вдячний кожному, хто долучився до реалізації цієї мрії. Разом ми відкриваємо новий розділ у світі українського мистецтва, який, я впевнений, залишить значний слід в культурній історії нашої країни.

Непереможний дух: «Арт-Вояж» як віддзеркалення української культурної непорушності

Подорожуючи шляхами мистецтва, ми часто натикаємося на вікна у часі, які ведуть нас до світів, наповнених барвами, емоціями та ідеями, що залишилися від наших предків. Ці вікна дозволяють нам зрозуміти наше минуле, відчути сьогодення та вплинути на майбутнє. Проект “Арт-Вояж”, який ми презентували задовго до початку повномасштабного вторгнення, був не лише виставкою мистецтва, але й демонстрацією незламності духу та багатогранності української культури.

У ці складні часи, коли Україна переживає найбільші випробування своєї новітньої історії, культура стає оплотом національної ідентичності та незалежності. “Арт-Вояж” став майданчиком, де ми могли показати силу та красу нашого народу через творчість художників. Ця виставка залишається важливою віхою в роботі музею, який я мав честь заснувати, адже вона зібрала воєдино твори митців з різних куточків нашої країни.

За підтримки Благодійного фонду Сергія Цюпка сьогодні виставку в рамках проекту “Арт-Вояж” можуть відвідати меканці та гості Рівного. Кожен експонат “Арт-Вояж” розповідає власну історію, роздуми про життя, любов, радість, біль та надію. Вони стали живими свідками незламної волі нашого народу, його таланту та непереможності. Наша культура – це наша історія, наша гордість та наше майбутнє, і вона буде жити вічно, як доказ нашої унікальності та сили.

Завдяки проекту “Арт-Вояж” ми маємо можливість поділитися цією культурою зі світом, показати красу та глибину української душі. Наша місія – продовжувати підтримувати та розвивати цей багатий культурний ландшафт, навіть у найскладніші часи, щоб наші наступні покоління могли відчувати зв’язок зі своїм корінням та гордо нести цю спадщину далі.

 

“Арт-Вояж” – це не просто виставка, це подорож у світ, де мистецтво є засобом комунікації між минулим і майбутнім, між митцем і глядачем, між Україною і світом.

Я вірю, що подібні культурні ініціативи мають величезне значення не тільки для збереження національної ідентичності, але й для підтримки духовної сили нашої нації у важкі часи. 

Запрошую всіх відвідати виставку «АРТ- ВОЯЖ. РІВНЕ», шо почала роботу 2 листопада 2023 р. і працюватиме по 11 грудня 2023 р. 

Деталі за посиланням: https://modern-museum.org.ua/event/proekt-art-voiazh-rivne/

Для чого створено цей сайт? Сергій Цюпко відповідає на питання

Офіційний сайт Сергія Цюпка починає свою діяльність із ознайомчої публікації. У форматі питання/відповідь ми розкриємо причину створення сайту та його мету.

Доброго дня, Сергій Вікторович. Давайте почнемо із очевидного питання: чому Ви вирішили створити свій сайт?

Добрий день. Хочу зауважити, що не лише сайт, а ще й кілька акаунтів у соціальних мережах.

Я ніколи не прагнув бути публічною персоною, і зараз не прагну, але безглуздо ігнорувати той факт, що моє ім’я та прізвище час від часу спливає в українському інформаційному полі. І як я помітив відсутність інформації досить негативно впливає на те, що подекуди публікують.

Дозвольте поцікавитись, якщо відсутність інформації так вплинула на інформаційне поле, чому ви не займались цим раніше?

Питання знову в публічності. В мене є те, чим я живу, є мої інтереси, є моя сім’я, і це стосується тільки мене.

Є люди, для яких нормально записувати відео або писати дописи в соціальних мережах. Вони обрали публічність.

Ось мені, наприклад, взагалі не цікава публічність і подібна активність. Тому я і не займався цим питанням. Я вільна людина, тому якщо не хочу, то не мушу.

Були заходи, де я був присутній. Мені здавалось, що цієї дози публічності цілком достатньо. Але почали з’являтись інформаційні вкиди, які не мають нічого спільного із реальністю. Я не можу сказати, це чиєсь замовлення чи індивідуальна ініціатива авторів, і не маю наміру з цим розбиратись. Моя мета – створити джерело інформації, яке дозволить читачам отримувати альтернативну точку зору.

Вас турбує, що про Вас буде написано в мережі?

Ні, не турбує. Але інформація формує контекст, і ось це вже досить важливо.

Коли людина читає готовий матеріал, вона розраховує на те, що автор ретельно опрацював факти, провів системну роботу і написав якісний текст. Якщо цей автор добросовісний, то так воно насправді і є. А якщо замовник має недобрі наміри  або просто женеться за звучними заголовками, це вводить читача в оману.

Але ж читач довіряє автору. Давайте дамо людям ще один інструмент для того, щоб вони могли сформувати власну думку.

Про що ви хочете розповісти через сайт та соціальні мережі?

[Довга пауза]

Зараз може скластись враження, я всю нашу розмову буду розказувати як я не хочу бути публічним. Причина в тому, що я просто не хочу придумувати глибокі фрази і обертати їх в обгортку мудрості, відповідаючи на Ваші питання. Розумієте? Не хочу створювати надуманий образ.

Стосовно того, про що я хотів би розповісти, якщо повністю чесно говорити, то ні про що не хотів би розповідати. Не маю в цьому жодної потреби. Я досить часто казав і продовжую наполягати на тому, що за людину повинні говорити її вчинки. Це один із моїх принципів.

Обов’язково буду говорити про діяльність Благодійного фонду Сергія Цюпка, оскільки це сьогодні дуже важливо. Взагалі, є досить багато тем, які треба було б висвітлити. Мабуть, буде доцільно підняти питання інформаційної атаки, яка про мене ведеться в інтернеті. Але поки конкретного плану публікацій немає.

Сергій Вікторович, як Ви вважаєте, що якщо людина цілеспрямовано шукає «бруд», то вона може просто проігнорувати інформацію, яку Ви надаєте?

Я впевнений, що саме так і буде, і до цих людей в мене питань немає. Моя задача полягає в тому, щоб донести свою думку тим, хто готовий її сприйняти. Я чудово розумію, що люди є дуже різні, і ніхто не відміняв упередженого ставлення.

Якщо шукати негатив, ви його знайдете. Якщо шукати позитив, ви і його знайдете. Це стосується абсолютного кожного з нас. Питання лише в тому, з яким наміром ви отримуєте інформацію. Якщо ви готові сприймати альтернативну думку, все буде чудово. Інший метод – навісити на людину ярлик, і сприймати всю інформацію під негативним кутом зору. Висновки кожен робить для себе сам.

В якому форматі буде подаватись інформація на сайті та соціальних мережах?

Від мого імені, але не від першої особи. Я не хочу, щоб складалось ілюзорне враження, що я сам це все пишу. Тим паче, люди, які мене знають, чудово розуміють, я б самостійно цим не займався. Буду щирим.

Є автор, який може перетворити мої слова та думки в текст, і правильно його оформити та подати. Як на мене, це чудове рішення для досягнення мети.

Якщо в мене з’явиться тема, яку я вважатиму актуальною, ми її опрацюємо або у форматі інтерв’ю, або в іншому форматі і опублікуємо на сайті.

Ну, а наразі, давайте почнемо публікації із цього діалогу.