Світло в очах дітей – світло для майбутнього

Дитинство – це час мрій, казок і відкриттів. Але що робити, коли цей світлий період затьмарюється війною? Як допомогти дітям зберегти віру в добро, попри складні обставини? Сьогодні, коли мільйони українських дітей стикаються з викликами, про які раніше навіть не чули, питання підтримки підростаючого покоління стає як ніколи важливим.

Про роль добрих ініціатив у житті дітей, про значення творчості та відчуття свята в складні часи ми говоримо з меценатом і громадським діячем Сергієм Вікторовичем Цюпком. Його благодійний фонд неодноразово проводив акції, спрямовані на підтримку дітей, серед яких і Новорічні свята, і конкурс малюнків “Я малюю Україну – мирну та вільну”.

У цьому інтерв’ю Сергій Цюпко ділиться своїми думками про те, як допомогти дітям не втратити надію та чому підтримка молодого покоління – це вклад у майбутнє країни.

Сергію Вікторовичу, як Ви оцінюєте важливість підтримки дітей під час війни? Чому це має бути одним із пріоритетів для суспільства?

Підтримка дітей під час війни – це не лише питання гуманності, це інвестиція в майбутнє нашої країни. Діти – це ті, хто завтра формуватиме Україну, будуватиме її економіку, розвиватиме культуру, зміцнюватиме суспільство. Якщо ми сьогодні залишимо їх сам на сам зі страхами, втратами та невизначеністю, це може мати довготривалі наслідки не лише для них, але й для нас усіх.

На жаль, сьогоднішнє покоління дітей добре знає, що таке війна, зброя, ракети і втрати. Але це зовсім не означає, що їхнє дитинство має бути поставлене на паузу. Вони заслуговують на щасливі моменти, на свята, на можливість мріяти та розвиватися. І в мирний час, і в час війни ми формуємо майбутніх громадян нашої країни. Наш обов’язок – забезпечити їм підтримку, гармонійний розвиток та відчуття захищеності, яке допоможе їм вирости сильними, впевненими та здатними змінювати цей світ на краще.

Діти повинні відчувати, що навіть у найтемніші часи вони не залишені самі, що за ними стоїть сильна, турботлива спільнота. Вони мають знати, що попри всі виклики, існує добро, підтримка, любов. Це дає їм не лише впевненість у сьогоденні, але й віру в те, що вони зможуть стати сильними, впевненими та щасливими дорослими.

Сьогодні, коли діти бачать допомогу, коли вони відчувають тепло та турботу, вони навчаються співчуттю та взаємопідтримці. Вони розуміють, що бути частиною суспільства – це не лише отримувати, але й ділитися. І саме ці цінності допоможуть створити єдину, згуртовану Україну, яку ми всі прагнемо бачити після нашої перемоги.

Чи змінилися, на Вашу думку, потреби дітей у цей час, і як дорослі мають адаптуватися до цих змін?

Безумовно, війна змінила пріоритети у потребах дітей. Окрім базової безпеки та захисту, вони потребують стабільності, емоційної підтримки та можливостей для розвитку, які допоможуть подолати травматичний досвід.

Дорослі мають реагувати на ці зміни, розвиваючи чутливість до психологічного стану дітей і створюючи умови для їхньої адаптації. Це стосується як прямої допомоги – турботи, розмов, уваги, – так і підтримки через проєкти, які відкривають перспективи, дають надію і формують позитивне бачення майбутнього.

Ключове – бути поруч із дітьми, слухати їх і давати зрозуміти, що вони не залишаться самі зі своїми переживаннями.

Як Ви вважаєте, яку роль відіграють творчі конкурси, такі як “Я малюю Україну – мирну та вільну”, у формуванні світогляду дітей?

Такі конкурси не лише стимулюють розвиток уяви та креативності, а й стають простором для вираження їхніх думок, емоцій і мрій.

Через творчість діти можуть осмислити складні події, які відбуваються навколо, знайти свої власні способи реагувати на них і водночас створити щось світле та позитивне. Ці конкурси допомагають побачити майбутнє, яке вони хочуть будувати, а також формують уявлення про цінності, такі як свобода, мир і єдність.

До того ж участь у таких заходах навчає дітей важливості спільноти та взаємодії. Вони бачать, що їхні ідеї мають значення, а їхній голос може бути почутим. Це не лише розвиває впевненість у собі, але й виховує почуття відповідальності за майбутнє своєї країни.

Чи можуть творчість і мистецтво стати терапевтичними засобами для дітей, які зазнали травм через війну?

Безперечно, творчість і мистецтво можуть бути потужними терапевтичними інструментами для дітей, які пережили травматичний досвід через війну. Малювання, музика, театр чи навіть прості творчі заняття дозволяють дітям висловлювати свої емоції, які іноді важко передати словами.

Це своєрідний спосіб впоратися з внутрішнім болем, трансформуючи його в щось красиве чи зрозуміле для самої дитини. Творчий процес також допомагає відновлювати відчуття контролю над своїм життям і ситуацією, адже діти створюють власний світ, де вони почуваються вільними та захищеними.

До того ж, мистецтво об’єднує. Спільні творчі проєкти сприяють створенню середовища підтримки й довіри, де діти можуть відчути, що вони не самотні зі своїми переживаннями. Це надзвичайно важливо для їхнього емоційного відновлення та розвитку в цей складний час.

Що, на Ваш погляд, потрібно робити, щоб діти не лише отримували допомогу, а й зростали з почуттям патріотизму, солідарності та відповідальності?

Важливо, щоб допомога, яку вони отримують, сприймалась не лише як подарунок, а й як частина великої спільної роботи.

Слід залучати дітей до проєктів, які дають їм можливість бути активними учасниками, а не лише отримувачами підтримки. Це можуть бути спільні волонтерські акції, творчі ініціативи, екологічні чи культурні заходи. Так вони відчувають, що є частиною суспільства, яке потребує їхньої участі.

Дуже важливим є діалог із дітьми про те, що означає патріотизм. Це не лише любов до своєї країни, але й відповідальність за неї – через навчання, дбайливе ставлення до людей, природи, традицій. Ми повинні виховувати ці риси в повсякденному житті, не обмежуючись теорією.

Ключовим є також відчуття підтримки. Якщо діти бачать, що поруч є спільнота, яка турбується про них і готова підставити плече, вони виростають із розумінням, що солідарність і допомога – це основа  громадянського суспільства. Це формує впевненість у своїх силах та готовність брати відповідальність за себе і за інших у майбутньому.

Як Ви вважаєте, яке значення мають радісні моменти у житті дітей під час війни? 

Радісні моменти стають тим емоційним ресурсом, який допомагає подолати важкі переживання, зменшити рівень стресу та тривожності. Це моменти, які нагадують дітям, що, попри всі труднощі, світ залишається добрим і світлим, а щастя можливе навіть у складних обставинах.

Такі миті допомагають формувати оптимістичний світогляд і дають дітям відчуття, що вони не самотні. Це важливий елемент їхньої емоційної стійкості та впевненості в майбутньому.

Наш фонд уже декілька років поспіль намагається створювати ці радісні моменти, даруючи дітям подарунки на Новорічні свята. Цього року ми знову продовжили цю традицію, роздаючи подарунки дітям, які найбільше потребують підтримки – тим, чиї батьки воюють на фронті, дітям із багатодітних сімей та дітям з інвалідністю. Ми хочемо, щоб кожна дитина відчула, що її радість має значення, що вона важлива для всіх нас.

Чому, на Ваш погляд, важливо дарувати дітям не лише допомогу, а й емоційні переживання, такі як святкова атмосфера? 

Це інвестиція в те, ким вони стануть у майбутньому. Святкова атмосфера, моменти радості й спільного щастя формують позитивний світогляд і навчають важливих життєвих цінностей – взаємодопомоги, вдячності та віри в краще.

Діти, навіть у складні часи, зберігають свою здатність радіти та знаходити гру в будь-якій ситуації. І це потрібно підтримувати. Наше завдання – допомогти їм вирости не просто щасливими, а й відповідальними та свідомими громадянами. Радісні моменти, створені сьогодні, закладають основу для того, щоб вони могли бачити в житті не лише виклики, а й можливості творити щось добре.

Святкова атмосфера – це ще й нагадування про силу єдності. Коли діти бачать, як дорослі піклуються про них і створюють для них особливі моменти, вони вчаться відчувати себе частиною великої родини, яка дбає одне про одного. Це цінний досвід, який допоможе їм у майбутньому будувати нашу спільну Україну.

Читайте також:

Сергій Цюпко про єдність, надію та важливість дитячих мрій

Сергій Цюпко: це не конкурс, а фестиваль мистецтва

Конкурс «Я малюю Україну – мирну та вільну!», організований Першим приватним музеєм українського сучасного мистецтва за підтримки Благодійного фонду Сергія Цюпка, став важливою подією для маленьких художників з усієї України. Цей захід об’єднав дітей віком від 9 до 13 років, надаючи їм унікальну можливість через мистецтво висловити свої мрії. Ідея конкурсу виявилася надзвичайно популярною, адже понад тисячу робіт надійшло від юних талантів.

Особисто я вважаю важливим розвивати українське мистецтво та підтримувати молоді таланти, саме тому було створено цей унікальний проект. Конкурс став справжньою платформою для маленьких митців, які зобразили своє бачення мирного життя на рідній землі, а роботи учасників вразили журі своєю щирістю та поглядом на світ. 

Вибір переможців був непростим завданням, адже кожна робота була варта високої оцінки. Зрештою, журі визначило найкращих і нагородило їх цінними призами. Призові місця здобули Олександра Горбатюк (10 років) з м. Звенигородка, Софія Чапко (12 років) з м. Ковель та Ангеліна Шевчук (12 років) з м. Старокостянтинів. Приз глядацьких симпатій отримала Вікторія Гуменюк (13 років) з м. Кривий Ріг. 

Урочиста церемонія нагородження, що відбулася 31 травня у Києві, стала яскравою подією для переможців та їхніх родин. Вручала призи шанована українська співачка Наталія Могилевська, що зробило цей день незабутнім для всіх учасників. Її присутність та підтримка надали додаткової ваги конкурсу, підкресливши важливість підтримки дитячої творчості.

Переможці отримали можливість виставити свої роботи у залах музею та на його сторінці у Facebook, і я вважаю, що це стане важливим кроком у їхньому творчому розвитку. Експозиція робіт дозволить широкій аудиторії ознайомитися з чудовими витворами дитячого мистецтва, які вражають своєю безпосередністю та глибиною. Безсумнівно, цей проект приніс радість як самим дітям, так і їхнім наставникам, ставши важливим етапом на шляху до мистецьких здобутків та вершин.

Я впевнений, що такі конкурси ми проводитимемо і у майбутньому, адже підтримка та розвиток талантів молодого покоління – наше пріоритетне завдання. Україна багата своєю культурною спадщиною та творчим потенціалом, і ми безперервно рухаємося вперед, поєднуючи минуле з майбутнім у потоці сучасного мистецтва. 

Сергій Цюпко про конкурс “Я малюю Україну – мирну та вільну!”

Конкурс «Я малюю Україну – мирну та вільну!», організований Першим приватним музеєм українського сучасного мистецтва за підтримки Благодійного фонду Сергія Цюпка, став справжньою знаковою подією для маленьких художників з усієї країни. Цей захід, що об’єднав дітей віком від 9 до 13 років, надав юним талантам унікальну можливість висловити свої мрії та бачення майбутнього України через мистецтво.

Учасники конкурсу мали змогу зобразити на своїх полотнах свої сподівання про мир і свободу, виразити свої думки та почуття за допомогою фарб та пензлів. Цей конкурс не лише сприяв розвитку творчих здібностей дітей, але й став платформою для їхнього особистого вираження та надії на краще майбутнє.

Сергій Вікторович, розкажіть, будь ласка, яке значення має особисто для вас цей конкурс?

Для мене це особливий проект, який дозволяє дітям відчути себе частиною чогось важливого та висловити свої почуття через мистецтво. Я хочу, щоб діти відчували свою значущість, вільно виражали бачення світу навколо них та свої мрії. Україна багата своєю культурною спадщиною та творчим потенціалом, і ми невпинно рухаємося вперед, об’єднуючи минуле з майбутнім у потоці сучасного мистецтва. Конкурс став важливим кроком у розвитку дитячої творчості, адже кожен малюнок – це маленька історія про велику мрію.

Яку роль відіграє ваш музей у розвитку українського мистецтва та підтримці молодих талантів?

Місія музею полягає не лише в збиранні та експонуванні художніх творів, але й, серед іншого, у сприянні естетичного розвитку підростаючого покоління в умовах вільної та незалежної України. Ми прагнемо підтримувати та розвивати таланти молодого покоління, а конкурс “Я малюю Україну – мирну та вільну!” є лише однією з наших ініціатив у цьому напрямку. Особисто я впевнений, що вплив мистецтва – найпростіший шлях до людських душ.

Це звучить чудово! А яка ваша найпам’ятніша мить під час цього конкурсу?

Найбільше запам’яталося те, коли ми з нашою командою переглядали надіслані роботи. Ми були так вражені кожним із них, що просто не могли відірвати погляд. Це було як подорож у світ казки, де кожен малюнок – це окрема історія.

Поділіться, будь ласка, як ви оцінюєте участь та реакцію дітей на цей конкурс? Як ви відчуваєте, що такий конкурс може дати дітям?

Я був приємно вражений кількістю та якістю робіт, які ми отримали від наших юних учасників: було надіслано більше тисячі малюнків з різних куточків України. Це говорить про те, що діти дуже зацікавлені в таких конкурсах, а їх наставники допомагають маленьким митцям рухатись творчим шляхом, здобуваючи перемоги.

Побачити ті роботи, які надіслали діти – це дуже зворушливо. Вони просто вибухають кольорами та емоціями, і кожен малюнок – це маленький шедевр. Я просто зачарований тим, як діти бачать нашу країну! Кожна робота відображає дитяче бачення ідеального майбутнього, сповненого миру і гармонії. Це також показує, наскільки глибоко діти переживають за нашу країну та прагнуть внести свій внесок у її краще майбутнє. Крім того, конкурс сприяє розвитку творчих здібностей та емоційного інтелекту, допомагаючи дітям відчувати себе важливими учасниками суспільства.

Цей досвід є безцінним для кожної дитини, адже через свої малюнки вони можуть висловити те, що часом важко передати словами. Вони вчаться не лише малювати, а й мріяти, сподіватися і вірити у краще. Сподіваюся, що такі ініціативи надихатимуть їх на подальший творчий розвиток і активну громадську позицію.

Які плани на майбутнє ви маєте щодо організації подібних заходів для дітей?

Ми плануємо продовжувати проводити подібні конкурси та заходи, активуючи розвиток творчості та патріотичних почуттів серед дітей. Особисто я сподіваюся, що наші діти зможуть всебічно розвиватись та впливати на світ за допомогою мистецтва. Кожен їхній малюнок – це їхні глибокі почуття та мрії, які можуть змінити наше життя. Я хочу, щоб вони відчували свою важливість та силу.

Що б ви хотіли сказати молодому поколінню, яке хоче розвивати свої творчі здібності та допомагати Україні?

Я хочу сказати молодим творцям, що кожна їх творча робота – це не лише образ чи красива картинка, це історія про їхні сподівання, їхню віру та надію. Не бійтеся виражати себе через мистецтво, адже ваш талант може змінити все навколо вас.

Цей конкурс став унікальною можливістю для дітей не лише показати світ своїх мрій, але й відчути себе частиною великої родини, яка прагне миру та свободи для нашої країни. Я вірю, що їхні творчість та енергія принесуть нам ще багато радісних моментів та досягнень, адже мистецтво завжди було потужним інструментом для вираження почуттів та ідей, підтримки миру та свободи.

Дякую вам, та бажаю успіхів у всіх ваших майбутніх ініціативах і подіях для розвитку мистецтва серед дітей!

Дякую за ваші запитання та підтримку. Ми продовжуватимемо робити все можливе, щоб діти могли виявити свій талант та висловити свої почуття через мистецтво. Якщо ми змінимо навіть одне життя через цей конкурс, то весь цей труд вартий того. Нехай кожен малюнок принесе радість та натхнення всім навколо!

Заснування Благодійного фонду Сергія Цюпка

В липні 2022 Сергій Цюпко заснував благодійний фонд, основна діяльність якого полягає в тому, щоб надавати допомогу українцям, які постраждали внаслідок російської агресії проти України.

Фонд працює вже більше року, і сьогодні у форматі інтерв’ю ми з вами поставимо Сергію Вікторовичу кілька питань стосовно фонду і його діяльності.

Доброго дня. Сергій Вікторович, розкажіть будь ласка, чим займається Благодійний фонд Сергія Цюпка.

Ми надаємо продовольчу допомогу незахищеним верствам населення, тимчасово переміщеним особам, людям, які втратили майно, а також тим родинам, чиї родичі зараз на війні.

Допомога надається в київському регіоні в населених пунктах, які найбільше постраждали від російського вторгнення.

Чому саме ця ніша? Чому не допомога армії?

По-перше, не можуть всі фонди працювати лише на армію (хоч армія і в пріоритеті). Треба перекривати і звичайні побутові питання цивільних. Знаємо, як необхідна допомога тим, хто залишився в тилу, чиї сім`ї відправили своїх синів на фронт, тим, хто під час бойових дій втратив житло, тим, кого війна примусила переїхати і почати життя з чистого листа. Ми зайняли цю нішу.

По-друге, питання в команді. Та команда, яка працює в фонді може досить ефективно закривати саме напрямок гуманітарної допомоги постраждалому населенню. Ось вони це й роблять.  А фонд (зараз я маю на увазі лише наш фонд) – це в першу чергу команда.

Чому у фонду така назва?

Нам треба було мати юридичну особу, щоб оформити свою діяльність. Назва та всі інші формальності значення не мали, оскільки не було мети масштабно використовувати це в роботі. Та ми й не використовуємо. Простий впізнаваний логотип, зрозуміла назва, простий сайт та сторінка на Facebook. Все. Цього достатньо для того, щоб робити те, що ми робимо.

Чи можна казати, що створення фонду – це логічне продовження тієї меценатської діяльності, якою Ви займались раніше?

Мабуть, це буде хибне твердження. Те, що в моїй діяльності можна віднести до благодійності переважно мало ситуаційний характер. В першу чергу, це була реакція на потребу. Якщо мова йде про школу на моїй батьківщині, то в неї була потреба в ремонті. Якщо про театр «Браво»,  то була також потреба, яку я зміг перекрити. І це стосується всього, що я робив.

Формула дуже проста: з однієї сторони є проблема, а з іншої – ця проблема повинна знайти відгук в моєму серці. Тоді я починаю діяти. І для цього мені не потрібні благодійні фонди та юридичні особи.

В Благодійного фонду Сергія Цюпка є чітка та конкретна функція, яка відповідає переконанням команди фонду і моїм переконанням. А розглядати фонд як логічне продовження якоїсь діяльності наразі немає сенсу.

Як фонд обирає, в якій послідовності надавати допомогу?

Це наш найбільший біль. Ми бачимо величезну кількість потреб, і хочеться допомогти всім, одразу та в повній мірі. Але це неможливо. Тому ми зосередились на Київщині. Склали перелік населений пунктів, які постраждали від окупації чи від військових дій, розробили графік, сконтактувались із місцевими адміністраціями та старостатами, узгодили перелік осіб, які потребують допомоги. І тепер поступово відвідуємо кожний обраний населений пункт.

Ви отримуєте зворотний зв’язок стосовно своєї діяльності?

Ми отримуємо потужний зворотній зв’язок, і це дуже надихає та мотивує. Звичайно, в глобальному плані наша допомога – лише краплинка в морі, але через те, що ми працюємо не з  посередниками, а безпосередньо з людьми і маємо змогу бачити реакцію кожного, поспілкуватись із тими, кому є що нам сказати.

Дуже багато слів вдячності. Насправді не має значення, це звичайна чемність чи щирі слова подяки. В час війни у людей виникає безліч проблем, і наш Фонд завжди поруч.

Поїздка в Горенку. Інша сторона діяльності фонду

27 жовтня я разом із командою Благодійного фонду Сергія Цюпка відвідав Горенку. В цьому дописі хотів би поділитись досить цікавими спостереженнями. Зі сторони набагато простіше планувати діяльність фонду, оскільки ти фактично займаєшся плануванням, логістикою і організаційними моментами. Відповідно, коли на очі потрапляє звіт про проведений захід, результат здається цілком очевидним і закономірним.

Зовсім інша справа, коли ти береш безпосередню участь у заході. Те, до чого команда готувалась певний час, пролітає швидко, наче мить. Багато людей, багато спілкування, дехто потребує окремої уваги, а хтось сильно поспішає бо треба годувати дитину. Непомітно захід добігає кінця, настає час повертатись назад до тих самих звичних організаційних справ.

І вже сидячи в машині мозок починає обробляти ту шалену кількість інформації, яку отримав за такий короткий проміжок. Ті слова, які тобі казали незнайомі люди, починають осмислюватись більш вдумливо і ретельно. Ти усвідомлюєш, що кожна людина – це окремий всесвіт зі своєю історією і долею, і ти на якусь коротку пить став частиною цього всесвіту.

Це відчуття неоціненне.

Тепер звичний звіт про поїздку і публікація на сайті благодійного фонду виглядають зовсім інакше, оскільки за тими словами, які раніше сприймались як закономірний результат тепер відчуваються справжні людські долі.

Дуже вдячний команді фонду за ту роботу, яку ми всі разом робимо. Це насправді величезна праця, яка потребує великої відданості, і знаходить відображення в серцях людей.